Учительська професія- це людинознавство,постійне, що не припиняється, проникнення в складний духовний світ людини.
Вчитель – важлива людина в житті кожного. Він працює з найціннішим – особистістю, саме зі сходженням маленьких діточок до великих життєвих вершин. Він не тільки вчить, він допомагає, виховує, підказує … Першими педагогами для мене, ще до школи, були мої батьки, теж вчителі. Саме їх життєвий приклад, працелюбність, творчість у професії стали для мене тим життєвим орієнтиром, який став знаменом у моїй подальшій праці. А у школі мене теж навчали мудрі, хороші вчителі. Саме вони в моїм дитячім серці запалили вогник, який перейшов у полум’я крилатої мрії – стати вчителем, стати такою, як вони, мої рідні наставники.
Бути вчителем, означає не просто знати свій предмет, тому стараюся бути обізнаною у різних сферах життя, бути відкритою, небайдужою. Для мене дитина-- це маленький всесвіт, і, правильно дібравши ключик, можна виховати особистість.
Завжди, чуючи дзвоник, мимоволі задаю питання: про що думали учні, слухаючи мене? Які зернини проникли в їхню свідомість, які почуття зуміла в них пробудити? Які історичні персонажі оживатимуть в їхніх голівках, йдучи додому, чи у вільний час. Звичайно, це хвилює завжди. Найбільша радість—допитливі діти, вони—промінчики, які заставляють оживати душу після життєвих поразок, неприємностей. Вони несуть той позитив, який дає натхнення та народження нових планів та ідей.
Цікаво, що у 2002 році в Харкові вперше в Україні відкрито пам’ятник
учительці. Не якійсь конкретній особі, а узагальненому образу Вчителя,
через руки якого проходить кожен з нас і який залишається у нашій
пам’яті на все життя. Можливо, цей пам’ятник сприятиме підйому престижу
вчительської професії, однак він ніяк не зможе замінити педагогів, яких
не вистачає сьогодні у школах. І я вірю, що в майбутньому і мої вихованці стануть вчителями!
Немає коментарів:
Дописати коментар